Символіка рідного краю

Новоодеська територіальна громада

Миколаївська область, Миколаївський район

Загальна інформація

Центр громади - місто Нова Одеса

Кількість населених пунктів: 15 сіл – Гребеники, Димівське, Дільниче, Зарічне, Кам'янка, Криворіжжя, Михайлівка,  Новомиколаївка, Новоолександрівське,  Новопавлівка,  Новосафронівка,  Озерне, Підлісне, Троїцьке, Ясна Поляна та місто Нова Одеса.

Площа територіальної громади: 617.5 км 2

Чисельність населення громади: 17478

Кількість закладів, що надають первинну медичну допомогу: 6

КАТОТТГ: UA48060210000081533

Голова Новоодеської територіальної громади

Поляков Олександр Петрович

Дата обрання: 25 жовтня 2020 року.

Громадянин України, народився 23.01.1975 р., освіта вища, безпартійний, виконавчий комітет Новоодеської міської ради, міський голова, місце проживання: м. Нова Одесса, Новоодеський р-н, Миколаївська обл.

Гімн 

Моя Новоодещина, мій край, укритий росами,

Хай славен буде рід людський, який плекав тебе,

Козацькими легендами, пшеничними покосами

Нехай злітає пісня ця у небо голубе!

Слава краю, що в серці єдиний,

Де звитяга й честь понад усе,

Що з часів козацьких і понині

Гордо славу і велич несе.

Руками хліборобськими, обробленими нивами

Гордись, Новоодещино, пишайся, рідний край,

Овіяними славою солдатськими могилами

І мирними здобутками Вітчизну прославляй!

Символіка 

У процесі національного відродження важливе значення має символіка, що підкреслює самобутність регіону та територіальної громади. 26 лютого 2010 року рішеннями №6, №7 та №8 Новоодеської районної ради п’ятого скликання було затверджено герб, прапор та гімн Новоодеського району, Положення про їх зміст, опис та порядок використання.

Герб – це символ, офіційна емблема району, в якому відображається його історія, особливості та традиції. Еталон герба, а також його комп’ютерна версія зберігаються у голови районної ради.

Герб Новоодеського району являє собою геральдичний щит напівкруглої форми із співвідношенням сторін 5:6. Фігури герба: зображення солдата Радянської Армії з автоматом, який піднімається в атаку – з величного монумента «Курган Слави», розташованого біля Нової Одеси. Монумент обрамовують півколом лаврові гілки жовтого кольору – символ гідності і слави.

Три муровані корони жовтого кольору повторюють символіку герба Херсонської губернії, затвердженого 5 липня 1878 р., яка символізувала три царства на древніх причорноморських землях – скіфське, готське і татарське, які досягали берегів Південного Бугу, де тепер розкинулися землі Новоодеського району.

Три корони також нагадують про перші волості у складі Херсонської губернії, які існували в межах сучасного району: Гур’ївська, Новоодеська та Щербанівська.

Червоний православний хрест у золотій (жовтій) облямівці і променях – символ із військового прапора полків Бузького козачого війська 1804 року, яке було розташоване для прикордонної охорони в поселеннях по Південному Бугу, на території сучасного району.

Хрест у променях повторює символіку із сучасного герба м. Нової Одеси – районного центру, затвердженого 29 квітня 2005р.

Синій колір – геральдичний символ вірності і чесності, нагадує про південні ріки, що протікають по землях Новоодещини – Південний Буг і Громоклею. Жовтий колір символізує знатність, багатство, постійність; срібний – чистоту, духовність.

Щит герба обрамовує декоративний бароковий картуш жовтого кольору в національному українському стилі, який увінчаний короною, складеною з жовтого пшеничного колосся, що означає розвинутий аграрний сільськогосподарський напрям у народному господарстві району.

Прапор Новоодеського району є офіційним атрибутом місцевого самоврядування, символом єдності територіальної громади міста і сіл Новоодеського району та взаєморозуміння її мешканців, символом, що відображає історію та традиції району.

Прапор виглядає як прямокутне полотнище із співвідношенням сторін 2х3 жовтого кольору, внизу якого три хвилясті горизонтальні смуги – синя, пурпурова і синя, розмежовані між собою жовтими хвилястими смугами.

У жовтому полі над смугами біля древка – герб Новоодеського району без картуша.

По формі хвилясті смуги нагадують дві річки, які протікають по території району, - Південний Буг і Громоклею. По кольору середня смуга підкреслює героїчне минуле в історії поселень району, мужність і хоробрість мешканців у боротьбі за волю і незалежність.

Автори зображень герба та прапора – Станіслав Володимирович Перепада та Ігор Дмитрович Янушкевич.

Гімн Новоодеського району – це твір, створений авторським колективом у складі автора слів Вікторії Геннадіївни Коваленко та автора музики Юрія Валерійовича Островського.

Гімн нарівні з гербом та прапором є офіційним символом району як адміністративної одиниці місцевого самоврядування і може виконуватись в оркестровому, хоровому, оркестрово-хоровому або вокальному варіантах.

В кн.: «90 років. Новоодещина – мій рідний край». – Миколаїв: вид-во Ірини Гудим, 2013. – ст. 7.

Історична довідка (Новоодеського району)

Місто Нова Одеса (Алексєєвське до 1739 року, Федорівка до 1832 року) Відноситься до початку ХVIII ст. Заселення Нової Одеси розпочалося ще в період мезоліту та в далекі часи татаро-монгольського нашестя . В 16-17 ст. землі півдня України заселялися втікачами з Київщини, Поділля, Волині, де особливо жорстоким був кріпосний гніт польських магнатів і шляхти. В ті часи територію між Дніпром і Бугом запорожці вважали своєю "батьківщиною". Згодом на території Нової Одеси в кінці 17 ст. і в першій половині 18 ст. поселяються старообрядці, які тікали на малозаселені землі від утисків у центральних губерніях Росії. З часом на цю територію розселяються козацькі зимівники запорожців, які беруть активну участь в російсько-турецькій війні (1768 - 1774 рр.) ,за що царський уряд виділяє їм по річках Південний Буг та Інгул землі для поселення. Розпочалася колонізація території півдня. Хутір осідлого Осадчого Федора (запорізький козак) вже у 1776році розрісся до розмірів села - 56 дворів, і зберіг за собою назву імені першого свого поселенця Федора Осадчого. Це прізвище носять і сьогодні багато нащадків своїх пращурів. І тільки в 1832 році поселення, де розміщувались військові полкові штаби відповідно до Указу Государя - імператора стали іменувати: "округ 44 Уланської дивізії село Федорівку. Мала (Нова) Одеса …" з ліквідацією у 1859 році військових поселень.

Нова Одеса у 1860 році визнана "містечком "і стає центром Третього округу так званого Херсонського повіту Херсонської губернії Вознесенського міщанства ( 5-ї волості). На цей час в Новій Одесі проживало 2190 чоловік. В містечку в1879 році вперше була побудована двокласна земська школа на 25 учнів. В цій школі вчилися діти куркулів, чиновників, поміщиків. В цей час значного розвитку в Новій Одесі набуває ремісництво і працює 10 ковальських, 6 шевських, 15 чоботарських та 5 шорних майстерень, працює 20 вітряків. Раз у півроку відбувалися ярмарки, двічі на тиждень базари. Зростало населення. В 1897 році в Новій Одесі проживало 5504 чоловіки . Роком початку організації охорони здоров'я став1876 рік, коли в Новоодеській волості повітове земство купило будинок в центрі села, в якому і було відкрито лікарню на 12 ліжок (де сьогодні знаходиться нарсуд). Відкриття нової лікарні відбулося в 1909 році під керівництвом земського лікаря Сеславенського Олександра Петровича та його вірного помічника земського фельдшера Абрамова Іллі Олексійовича. Сеславенський О.П. пропрацював у лікарні понад 35 років і помер в Новій Одесі у 1936 році. З лютого 1920 року Новоодеська волость входила до складу Миколаївського повіту Миколаївської губернії , а з жовтня –  до Одеської губернії. В 1923 році утворено Новоодеський район, до якого увійшли 11 сільрад.

Була проведена значна робота щодо об'єднання дрібних ремісничих майстерень у промислові артілі. Того ж року в Новій Одесі починає роботу цегельно-черепичний завод, паровий млин, 4-и олійні. На базі 10 колективних господарств в 1930 році організовано 6 колгоспів - "Перший Новоодеський", "Другий Новоодеський", "Будівник", "Незаможник", ім. Петровського, та "Відновлення" (згодом перейменований в "Шлях до соціалізму, "ім. 28 партз'їзду, ім. Кірова та ін.). У 1936 - 37 рр. стають до ладу маслосирзавод, рай харчокомбінат. Промартіль "Мебельник" виготовляла меблі, промартіль ім. Димитрова - вироби з очерету й рогози. Кадри для будівельних організацій готувала створена в 1929 р. школа ФЗУ "Будматеріал". Тільки протягом 1932 року вона випустила 50 спеціалістів. Багато було зроблено і в галузі охорони здоров'я.

Кількість ліжок в лікарні збільшилася до 65. Працювали рентгенологічний кабінет, лабораторія, поліклініка. Відкрито пологовий будинок, дитячу консультацію, санепідемстанцію. Населення обслуговували 18 медичних працівників у т. ч. 2 лікарі. Відбулися істотні зміни на ниві народної освіти. У 1939році повністю ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. На кінець 30-х років у двох початкових, двох семирічних і двох середніх школах навчалося близько 2 тис. учнів. У 1939 році відкрито три колгоспні дитячі ясла і дитячий садок. Коли на Батьківщину напала гітлерівська Німеччина, понад 1500 новоодеситів пішли на фронт, 150 - записались у винищувальні батальйони. 12 серпня 1941 року фашисти вдерлися в Нову Одесу. З перших днів окупації населення чинило запеклий опір загарбникам. Партизанський загін, створений з місцевих жителів на чолі з Ф.А. Римарем, колишнім головним агрономом сільгоспвідділу райвиконкому, знищив призначених ворогами старосту і його заступника. Партизани разом з частинами Червоної армії з боями відступили з Нової Одеси, а 14 15 серпня брали участь у захисті Миколаєва, пізніше з'єдналися з каховським партизанським загоном. На початку 1942 року в Новій Одесі почала діяти група з 36 чоловік, організаторами і керівниками якої були Завадський та А.М. Беглиця. У грудні 1942 року фашисти викрили і розгромили організацію, її керівників було страчено. Коли гітлерівці дізналися що близько 300 мирних жителів переховуються в каменеломнях, то за допомогою отруйних газів примусили їх вийти звідти, жінок загнали в сарай, а чоловіків - у сусіднє село Андріївку, де 104 з них по звірячому розстріляли. Свято шанують воїнів - визволителів жителі Нової Одеси. Над братською могилою у парку, де поховані генерал-майор Г.Ю. Кухарев, підполковник А.І. Сапроненко, майор І.І. Довгокупля, капітан П.І. Савін, старший лейтенант П.С. Дишлевий та інші, споруджено пам'ятник. Новоодесити мужньо билися з ненависним фашизмом на фронтах Великої Вітчизняної війни. 1500 з них відзначені орденами і медалями, а І.І. Решетеєву та Л.М. Агеєву присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Після Великої Вітчизняної війни трудівники району досягли хороших результатів в трудовій діяльності. Серед передовиків колгоспного виробництва: Герой Соціалістичної Праці свинарка Л.Р. Апостолова, скотар В.Д. Ільїнський. Приклад самовідданої праці показували і працівники сортовипробовувальної дільниці, створеної в селі ще в 1937 році. Очолював її заслужений агроном Української РСР І.Є.Щербак. Дільниця 5 років була учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки, нагороджена 5-а медалями і дипломами 2-го ступеня, премійована автомашиною. З 1965 року Нова Одеса - селище міського типу.

За роки семирічки і останньої п'ятирічки тут зведено 595 житлових будинків, готель, розбито 5 скверів , прокладено12 км. тротуарів. У селищі - 39 магазинів, з1964 року працює універмаг. У селищі збудовано 35тис. кв. м. житла, 5 корпусів районної лікарні. Став до ладу новий водопровід. З 1976 року Нова Одеса набула статусу міста районного підпорядкування. 1975 - 1990 роки були в цілому для міста роками економічного зростання, як в промисловості, так і в сільському господарстві. Валовий збір зерна у 1988 році складав 183тис. тон. з середньою врожайністю 29 цнт. Велика увага приділялась розвитку тваринництва та будівництва об'єктів соціальної інфраструктури. На території Нової Одеси - 2 виросли новобудови - "Торговий центр", "Хлібопекарня" та житло для працівників колгоспу. Значна увага районної міської влади була приділена газифікації міста. За цей період газифіковано в місті 4649 квартир та встановлено 2203 лічильників газу. Промислові підприємства міста: Кашперівський завод будівельних матеріалів, маслосирзавод, який прославився своєю продукцією, відомою не тільки в Миколаївській області, та й за її межами. В історію нашого міста назавжди ввійде подія, яка відбулася 24 серпня 1991року. Цього дня віковічне прагнення українського народу до волі знайшло своє історичне втілення в акті проголошення незалежності України. З цього часу і ведеться відлік процесу розбудови незалежної Української держави. Як для всієї України, так і для новоодеситів 15 років незалежності були непростими. Найскладнішим комплексом проблем виявилося реформування економіки. Не дивлячись на спади та підйоми, в окремих галузях виробництва, розвитку підприємництва новоодесити зуміли пройти цей переломний рубіж успішно. Новоодеський район як адміністративно - територіальна одиниця створений у 1923 році.

Територія – 14 тис. кв. км.

Населення - 35,7 тис. чоловік.

Районний центр - м. Нова Одеса

У районі налічується - 42 населених пункти, з яких 41 - сільський.

Розподіл населення за національностями:

-        все населення - 35700;

-        українці - 34361;

-        росіяни - 1922;

-        молдовани - 518;

-        білоруси - 192;

-        вірмени - 189;

-        корейці - 73;

Виробничий потенціал району : агропромисловий комплекс , переробна промисловість, виробництво будівельних матеріалів.

Найважливіший сектор економіки: агропромисловий.

В АПК району працює понад 300 фермерських господарств.

Виробнича структура сільського господарства - рослинницько-тваринницька.

Площа сільськогосподарських угідь - 123,6 тис. га.

Найефективніша галузь сільського господарства - виробництво зерна.

Тваринництво району - м'ясо - молочний напрямок.

Природні умови

Загальна площа району складає 142849 га, із них сільськогосподарських угідь 123480га, в тому числі: ріллі 102218га.

Розташований Новоодеський район у центральній частині Миколаївської області, утворений в 1923 році. Населення : 35,6 тис. чоловік.

Більша частина Новоодеського району лежить у межах Причономорської низовини, північна - на відрогах Придністровської височини.

Корисні копалини - граніт, пісок, камінь. Район належить до дуже посушливої, помірно жаркої агрокліматичної зони з м'якою зимою. Сніговий покрив нестійкий. По Південно-Західній межі його протікають річки Південний Буг (впадає в Бузький лиман) з притокою Гнилий Єланець і Громоклія. Переважають чорноземи південні малогумусні і солонцюваті, на Півночі-чорноземи звичайні малогумусні. Площа лісонасаджень 6,2 т. га, у тому числі полезахисних лісосмуг 1,6 т. га. У Новоодеському районі дві пам'ятки місцевого значення - джерела у селах Новопетрівське та Кандибине.

Інформацію взято з джерела: http://novoodesabibl.tk/index.php/portret-regionu/istorichna-dovidka