«Ми не забули і вам забути не дамо!»

15 лютого Україна відзначала День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 31-ту річницю виведення військ з Афганістану. 15 лютого 1989 року закінчилася одна з трагічних воєн другої половини ХХ століття – війна в Афганістані, яка тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року – (дев’ять років, один місяць, дев’ятнадцять днів).

18 лютого 2020 року для студентів Новоодеського професійного аграрного  ліцею відбулась година пам’яті «Ми не забули і вам забути не дамо!», яку провели бібліотекарі Новоодеської ЦРБ. Під час заходу ведучі Завгородня Л.М. та Мосензова Н.М. розповіли про військові події в Афганістані, про героїзм наших бійців і про обпалене війною, перевірене і загартоване серед мальовничих та небезпечних гір чужої країни, військове братство. За допомогою відео-роликів студенти мали змогу перенестись у ті драматичні часи запеклої війни, проживши з воїнами епізоди їх фронтових буднів, адже за кожним воїном-афганцем – своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя. Наталя Миколаївна презентувала книжкову виставку «На їхню долю випала війна», на якій були представлені книги про війну в Афганістані, фотографії учасників бойових дій – наших земляків, статті із місцевих газет, художні твори в яких відображено мужність і героїзм наших бійців, згадали наших новоодеситів, які загинули. Всі схилили голови перед світлою пам’яттю полеглих, вшанували хвилиною мовчання тих, кому довелося воювати в чужих країнах.

Для нас важливо пам’ятати про всі історичні віхи і робити висновки. Мирне небо, щасливе майбутнє ось ті життєві орієнтири до яких ми повинні прагнути. Давайте ж будемо пам'ятати ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну, і до тих, для кого вона триває й досі: у спогадах, у снах, у думках, а також тих, хто не повернувся з тих страшних боїв.

«Ми не забули і вам забути не дамо!»

«Ти – вічний біль, Афганістан,

Ти – наш неспокій.

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокій.

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –

Не всі вернулися сини із тих ночей…»

Щорічно 15 лютого в Україні відзначається День вшанування  учасників бойових дій на території інших держав. В цей день у 1989 році, після десятирічної війни, було завершено виведення військ з Афганістану. Афганська війна – одна з самих трагічних сторінок історії нашого народу, яка тривала вдвічі довше ніж  Друга світова. Це не тільки трагедія, це ще доблесть і мужність людей, які побували в епіцентрі кривавого конфлікту, а також – застереження на майбутнє.

13 лютого 2020 року бібліотекарями Новоодеської центральної районної бібліотеки для «студентів» Університету ІІІ віку  було проведено годину пам’яті «Ми не забули і вам забути не дамо!». Ведуча заходу - завідуюча відділом обслуговування  Завгородня  Л.М. нагадала присутнім про події страшної неоголошеної війни в Афганістані, у якій взяли участь 160375 військовослужбовців – вихідців з України, 3360 з яких – загинули, 72 – пропали безвісти, 3560 – стали інвалідами. Серед загиблих були і  наші земляки новоодесити – капітан Постолатій В’ячеслав Дальєвич, молодший сержант Сиваченко Юрій Віталійович, лейтенант Прокопчук Олександр Іванович, про історію їх життя та трагічні сторінки смерті розповіла бібліотекар Табакар Л.Ф..  Бібліотекар юнацького абонементу Мосензова Н.М. ознайомила всіх з масштабами складних і неоднозначних подій в Афганістані, презентувала книжкову виставку «На їхню долю випала війна», на якій були представлені фотодокументи, газетні статті, фотографії учасників бойових дій – наших земляків, статті із місцевих газет та книги, в яких висвітлюється цей період історії. «Студенти» переглянули документальні відео-фрагменти про афганську війну, буктрейлери на книги та вшанували всіх тих, хто поліг в Афганських ущелинах, схиливши голови у скорботній хвилині мовчання. Завершив захід виступ «студентки» Університету ІІІ віку - Ютовець Валентини з власним віршем «Патріот», тематика якого не залишила байдужими присутніх.

Мистецький вечір родини відомих скульпторів Макушиних

7 лютого завдяки сучасним мультимедійним технологіям в Інтернет-центрі Центральної районної бібліотеки за допомогою Скайп-зв’язку старшокласники Новоодеської ЗОШ №1, директор ЦБС та бібліотекарі ЦРБ стали учасниками зустрічі з відомою на всю Україну сім’єю скульпторів Макушиних, яка проводилась в обласній бібліотеці для юнацтва. Зустріч була  присвячена  85-річчю з дня народження корифея сучасного мистецтва Миколаївщини, скульптора Макушина Юрія Андрійовича. Його ім’я тісно пов’язане з нашою рідною Новоодещиною, адже він разом зі своєю дружиною Інною Вікторівною є творцями візитівки нашого міста - пам’ятника Сталевому Солдату на Кургані Слави. 

Зустріч була дуже цікавою та пізнавальною. Старшокласники дізналися, що Юрія Андрійовича в Миколаєві інакше як магістром скульптури не називають. Мало не половина пам’ятників та скульптур в місті - справа рук "повелителя" кам'яних брил, а на багатьох вулицях міста є будинки з меморіальними дошками, які він створив. Чимало його творінь стали знаними й улюбленими в нашому краї. Але, мабуть, найбільш відомою є скульптура Сталевого солдата у нашій Новій Одесі. Ця робота стала знаковою для всієї області. Мистецтвознавці називають її взагалі однією з кращих у відображенні подвигу солдатів Другої світової війни. Дружина скульптора  поділилася спогадами та історією створення всім відомого пам’ятника, присутні дізнались багато цікавої інформації щодо виготовлення та його встановлення. 3 роки оформлялась документація та виготовлялась сама скульптура Сталевого Солдата. Спочатку скульптура була виготовлена з глини, а потім зварювались окремі частини пам’ятника з нержавіючої сталі – цей матеріал вибрали як символ воїнської стійкості і незламності. Виготовлялися деталі на трьох миколаївських заводах, а потім це все збиралось в одне ціле на заводі «Океан». В цеху трудились і день і ніч. Гриміло залізо, спалахувало полум’я аргонної зварки. І так 17 діб.  Пам’ятник вмістив в себе 17 кілометрів зварювальних швів. Сталеву 25-тонну скульптуру доставили в Нову Одесу річники баржею, а потім везли вулицями Кашперівки до Кургану. Місцеві жителі засипали пам’ятник весняними квітами -  тюльпанами та бузком. Висота насипного Кургану Слави близько 25 метрів, земля завезена з 459 братських могил області. Біля підніжжя монумента знаходиться гранітна стела з найменуванням двадцяти армій, кавалерійських, механізованих, танкових корпусів та прізвищами їх воєначальників, а також частин Чорноморського флоту, що звільняли прибузький край.

Продовжує справу батьків їхній син Віктор Юрійович. Він -скульптор та соліст камерного оркестру старовинної і сучасної музики “ARS NOVA” Миколаївської обласної філармонії, розповів чому вирішив піти шляхом своїх батьків і як у його житті з’явилася музика, про свої роботи, поділився творчими планами на майбутнє.

Від імені новоодеситів бібліотекар юнацького абонементу ЦРБ Мосензова Н.М. привітала сім’ю Макушиних з ювіляром та  подякувала за чудову зустріч, за їхнє мистецтво та побажала творчої наснаги та подальших успіхів і здобутків.

 «Срібна струна поезії Простакова»

Переступаючи поріг вічності, люди залишають пам’ять про себе. Вона – у добрих справах, щирих незабутніх словах і настановах, творчих надбаннях.

         Минуло вже десять років від того дня, коли не стало відомого на Новоодещині поета, засновника літературного об’єднання «Пошук» Миколи Андрійовича Простакова. Як лідер літературного об’єднання, він допоміг становленню і утвердженню початкуючих поетів, вселив їм віру в свої здібності, допоміг розвинути їх.

         25 січня 2020 року в роковини смерті поета у центральній районній бібліотеці відбувся вечір пам’яті «Срібна струна поезії Простакова», в якому взяли участь члени літоб’єднання «Пошук» та всі небайдужі до творчості Миколи Андрійовича. На початку заходу вшанували хвилиною мовчання пам’ять поета. Присутні висловлювали свою вдячність та повагу до творчості поета. Емоційно читали його вірші поетеси Видашенко З., Співак О. та Шилонцева М.. Згадували поета теплими словами Балан Р., Акальмаз Т., Пічугін С., Соворовська Л., Козловець А., Мельничук М., Дашуніна Н.. Як наполегливого та професійного керівника літоб’єднання пам’ятають поета Вітренко А., Назаренко  В., Стеценко М..

         Ведуча заходу, бібліотекар Табакар Л.Ф. зазначила, що у поезії Миколи Андрійовича можна знайти живий відгук своїм почуттям і думкам, відчувається безмежне почуття задоволення  від спілкування з його поезіями, тому що ця поезія стверджує красу, добро, істину.

         В читальній залі було оформлено книжкову виставку «Бенефіс творчості Простакова Миколи Андрійовича», де демонструвались  випущені альманахи поезій та його власні твори, привернули увагу читачів архівні матеріали – рукописи Миколи Андрійовича, чернетки, рукописні варіанти творів.

Древня мудрість нам говорить: людинна живе доти, поки про неї пам’ятають. Простаков М.А. залишив по собі книги, які читає і читатиме не одне покоління і буде знаходить для себе нові і нові теми, слова, які затронуть струни їхньої душі. Головне з того, що зробив Простаков за свої роки життя – це створення навколо себе колективу однодумців, людей творчих, цікавих, небайдужих.

Соло срібної струни

Музика і пісня – завжди вічні,

Хай би як в житті не довелось,

Бо слова й мелодія – магічні:

В них земне буття переплелось…

Хай життя достатки не дарує –

На сніданок завжди деруни,

Неземна мелодія чарує,

Бо то голос срібної струни.

Нашим предкам теж жилось не з медом,

Та як свідчать речі старини,

У походах скрізь звучав, як кредо,

Вдало голос срібної струни.

Пісня – мов би прапор у поході:

Ти упав, - підхоплюють сини,

Завжди так у кожному народові

Важить соло срібної струни.

Хай то пісня, а чи звук трембіти,

Мов би прояв вічної весни,

Повсяк час продовжує дзвеніти

В серці соло срібної струни…

27.10.2004 р.